Тема уроку " Олександр Олесь.Алегоричний образ народного співця як лебедя- символу незнищенності української нації ("Лебідь")"
Перечитайте теоретичний матеріал
Вірш «Лебідь» Олександр Олесь написав у 1917 році. Поет вітав лютневу революцію в Російській імперії, мріяв боротися за волю. У цей час він оспівує й оплакує революцію, боляче переживаючи її поразку. Образ лебедя в однойменному творі уособлює постать революціонера, який намагається розбудити суспільство — зграю лебедів, які сплять, не чуючи поклику свого товариша, який кликав їх прокинутися й полинути «небом в золоті краї». І тільки вранці всі побачили, серед якого гнилого повітря й води вони живуть, піднялися на крила й полинули в щасливий край, залишивши білого лебедя помирати на самоті.
Вид лірики: громадянська.
Жанр: ліричний вірш.
Тема: лебідь втратив надію розбудити птахів — «вдарився об камінь, зранив собі груди, крила поломав».
Ідея: Возвеличення того,що сонце зійшло і зграя все-таки прокинулась, піднялась у небо і полетіла у щасливий край, але засудження того, що лебедя який хотів розбудити птахів ніхто в небі не згадав.
Провідний мотив. У вірші «Лебідь» Олександр Олесь розглянув фатальну невідповідність між ідеалами окремої особистості й способом життя спільноти, якій буває важко почути заклики до змін у житті.
Композиція. Поезія «Лебідь» складається з дев’яти строф. Композиційно твір поділяється на три частини, яким можна дати такі умовні заголовки:
1. «На болоті спала зграя лебедина».
2. «І даремно лебідь звав, будив її».
3. «Тут гниле повітря, тут пійла вода».
Образи вірша “Лебідь”. Головний образ вірша — білосніжний лебідь, який намагався розбудити лебедину зграю, кликав друзів змінити життя, полетіти в золоті краї.
Римування: перехресне
Віршовий розмір: п’ятистопний хорей із пірихієм
“Лебідь” художні засоби
епітети: «вічна ніч», «пісня лебедина», «озера сині», «золоті краї», обрії ясні, гниле повітря, «вода гнила», «щасливий край»;
метафори: «ніч чорніла», «сходив кров’ю своїх ран», «навік до себе прикував їх став», «громи заграли», «вирвалося сонне», «зашуміла зграя пісню на крилах», ганебно спати, «зашуміла вітром»;
порівняння: «і летіла легко, наче біла хмара»;
тавтологія: «чорна ніч чорніла»;
риторичне питання: «Чи хто-небудь в небі лебедя згадав?»;
риторичні оклики. «Тут гниле повітря, тут вода гнила! А над нами сонце, небо, простір, поля!», «Зашуміла вітром… ще раз! І — прощай! Зграя лебедина!»;
символи: білий лебідь — символ боротьби за краще майбутнє, лебедина зграя — спільнота, що не дослухається до закликів; гниле повітря, гнила вода -символ несправедливого суспільства.
Звуковий образ ночі, сну створено за допомогою алітераиій на “л” — “сп”, “ст”-“х” й підкреслено асонансами на о-а-и (ніби лебединий стогін) – низькі звуки, що підкреслюють настрій суму.
Прочитайте вірш за посиланням:
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=838
Завдання:
-запишіть у зошити паспорт твору
БАЖАЮ УСПІХІВ!!!
Комментариев нет:
Отправить комментарий