Тема уроку "Поезія Василя Стуса. "Як добре те,що смерті не боюсь я...".
Перегляньте відео за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=nU9eibDe_Lc
* * *
Як добре те, що смерті
не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.
Цей вірш входить до збірки «Палімпсести», яка була видана за кордоном 1986 року, вже після смерті поета. Точної дати написання поезії не встановлено, але, скоріше за все, створена вона була в ув’язненні і стала відповіддю Стуса тим, хто лякав його смертю,безславним кінцем:
Як
добре те, що смерті не боюсь я
і
не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що
перед вами, судді, не клонюся
в
передчутті недовідомих верст…
Чимало поетів передчувають неминуче,
завбачають свою трагічну мить, після якої переходять у легенду (В. Чумак, О.
Ольжич, О. Теліга, В. Симоненко та ін.). Такою властивістю був наділений і В.
Стус. Політв’язень, дисидент, відірваний каральною владою від рідної землі,він
вірив у своє повернення в Україну, хай і після смерті:
…і
в смерті з рідним краєм поріднюсь.
Опрацюйте матеріал за підручником на сторінці 250-251
-Складіть паспорт вірша (письмово у зошитах)
БАЖАЮ УСПІХІВ!!!
Комментариев нет:
Отправить комментарий