Тема уроку: "Реалізм в українській літературі 70-90-х рр.ХІХ ст.( І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Б.Грінченко, І.Франко): відображення життя у формах самого життя."
Сьогодні ми будемо знайомитися з дуже
цікавим періодом розвитку української літератури, який подарував нам твори, про
які польська письменниця Еліза Ожешко писала: «Чим більше читаю, тим сильніше
відчуваю дивну насолоду і поезію цієї літератури. чиста вона, як кристал,
тепла, мов літній вечір, несподівано оригінальна, до жодної іншої, відомої
мені, не подібна». Так вразили її оригінальні твори Івана Нечуя-Левицького,
Панаса Мирного, Михайла Старицького, Бориса Грінченка, Івана Карпенка-Карого, Марка
Кропивницького, Івана Франка — видатних майстрів слова, представників
реалістичної української літератури. Про них та їхню творчість у 70-90-ті роки
ХІХ ст. ми будемо говорити.
Робота з таблицею
«література 70-90-х років ХІХ ст.»
|
Етапи розвитку літератури другої
половини ХІХ ст. |
||
|
1840-60-ті роки ХІХ ст. |
70-90-ті роки ХІХ ст. |
Кінець ХІХ — початок ХХ |
|
Розвивається романтизм. З’являються
твори Т. Г. Шевченка. Народжується літературна критика (П. Куліш) |
Панівний літературний напрям — реалізм.Зародження
натуралізму. З’являється журналістика і публіцистика |
Процвітає модернізм |
|
Суспільно-політичні умови розвитку ✵ Колоніальний гніт з
боку Росії та Австро-Угорщини ✵ Геополітична
розірваність України, бездержавний статус ✵ Негативні наслідки
скасування кріпосного права у 1861 р. для українського селянства ✵ Перенос центру
українського національно-культурного руху в Галичину ✵ Посилення
національних утисків (Валуєвський циркуляр (1863), Емський указ (1876) |
||
|
Літературні напрями Реалізм, натуралізм, пізній романтизм |
||
Робота з поняттям теорії
літератури
Художній тип — художній образ,
наділений характерними ознаками, яскравий представник якої-небудь групи людей
(соціального прошарку, класу, нації, епохи).
Типізація — втілення засобами
мистецтва, літератури загального, типового в частковому, індивідуальному, у
конкретних художніх образах, формах.
«Реалізм в літературі
70-90-х років ХІХ ст.»
|
Письменник-реаліст |
Тематика творів |
«Життя народу в особах» |
Художні типи |
|
Іван Нечуй-Левицький |
Оповідання і повісті про панщину
(«Микола Джеря» ), становище селянства в умовах капіталізації господарства
(«Кайдашева сім’я» ), історичне минуле «Князь Єремія Вишневецький», «Гетьман
Іван Виговський» |
Сільське життя («Микола Джеря» ),
«Кайдашева сім’я» ), життя міщанства, чиновництва, духівництва
(«Старосвітські батюшки і матушки» ) |
Інтелігенти-просвітники (Павло Радюк з
роману «Хмари» ), селяни-правдошукачі (Микола Джеря з однойменної повісті),
духовенство («Старосвітські батюшки і матушки», «Афонський пройдисвіт» ),
позитивний образ інтелігента («Хмари» ) |
|
Панас Мирний |
Зубожіння селянства («Лихо давнє й
сьогочасне», «Морозенко» ) |
Сільське життя («Лихо давнє і
сьогочасне» ) |
Селяни-правдошукачі (Чіпка Варениченко з
роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», жінки-повії («Повія» ) |
|
Михайло Старицький |
Нова трактовка традиційної теми кохання
з паничем («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» ), відображення соціальних
суперечностей, характерних і для кінця XIX ст., тема кохання |
Життя акторів («Талан» ), пореформене
сільське життя («Глитай, або ж Павук» ) |
Образ сільського багатія-хижака «Глитай,
або ж Павук», актриса («Талан» ) |
|
Іван Франко |
Оповідання і повісті про панщину
(«Панщизняний хліб» ), становище селянства в умовах капіталізації
господарства («Лесишина челядь» ), пролетаризація селянства («На роботі»,
«Навернений грішник» ) |
Життя на нафтових промислах
(бориславський цикл), злодійське середовище («На дні» ), життя міщанства,
чиновництва, духівництва («Для домашнього огнища», «Основи суспільства» ) |
Робітники та заробітчани (твори
бориславського циклу), національно свідомий інтелігент («Перехресні стежки»,
«Лель і Полель» ) |
|
Борис Грінченко |
Становище селянства в умовах
капіталізації господарства («Серед темної ночі», «Під тихими вербами» ),
пролетаризація селянства («Панько» ) |
Життя робітників на шахтах («Батько та
дочка» ) |
Позитивний образ інтелігента («Сонячний
промінь», «На розпутті» ) |
|
Олена Пчілка |
Національні та соціальні мотиви («За
правдою», «Світло добра і любові», «Рятуйте!» ) |
Життя інтелігенції |
Емансиповані жінки («Товаришки» ),
позитивний образ інтелігента («Світло добра і любові» ) |
Підбиваючи підсумки сказаному, можна
зробити висновок, що література 70-90 рр. ХІХ століття порушувала злободенні
проблеми часу: морально-етичні, суспільно-політичні, охоплювали усі сфери
народного життя, створювали різні художні типи, робила широке узагальнення
різних сторін дійсності. Незважаючи на несприятливі суспільно-політичні умови,
письменники відтворювали дух народу. який, за словами великого І. Франка, угору
йшов, «хоч був запертий в льох».
Передові українськи письменники намагалися
створити образ головного героя, який намагався вирішити проблеми сучасності,
знайти спосіб розв’язати суперечність між ідеалом та соціальною дійсністю.
У центрі уваги письменників-прозаїків —
представники молодої різночинної інтелігенції. Її роль у суспільному житті
намагаються з’ясувати Панас Мирний (повість «Лихі люди» ), Нечуй-Левицький
(«Хмари» ), Кониський («Семен Жук і його родичі», «Юрій Горовенко» ), Грінченко
(«Сонячний промінь», «На розпутті» ), Олена Пчілка («Світло добра і любові» ).
Герої-інтелігенти прагнуть бути корисними знедоленим трудівникам, але їх ідеали
руйнуються під тиском соціальних умов.
Уперше в українській літературі про роль
інтелігенції у громадському житті заговорив М. Старицький. Його герой не
мириться з підневільним існуванням, він — особистість мисляча, яка закликає
українську інтелігенцію, служити рідному народові, який «вже забув і поважать
себе, потративши свої колишні сили». Гіркі думки про скривджений народ,
прагнення бачити батьківщину вільною поєднуються у творах Старицького з надією
на «завзятців-юнаків», що «возлюбили Україну».
Поезія Грабовського оспівує подвижників
(«і в минулому могили, і попереду хрести» ), які стають на боротьбу з
несправедливим ладом. Про діяльність молодих культурників, які захопилися
культурно-освітніми віяннями свого часу («Світова річ» ), розповідає в своїй
п’єсі Олена Пчілка. Герой комедії Гринченка «Нахмарило» учитель Тарас
Вільховський, на відміну від героїв п’єси Пчілки, які більше розмовляють, ніж
діють, запроваджує в життя культурно-освітні починання серед селянства:
організовує касу взаємодопомоги, влаштовує в селі недільні читання для
дорослих. П’єси Олени Пчілки, Грінченка, як і твори цього, жанру Франка
(«Учитель» ), Старицького («Не судилось» ), Карпенка-Карого («Понад Дніпром» ),
порушували актуальні проблеми зближення інтелігенції з селянством.
Соціальна дійсність руйнує спроби
ентузіастів вирішити проблеми часу, але подвижницька діяльність літературних
персонажів різних авторів і різних творів свідчить про те, що настав час змін і
відчайдушної боротьби за щасливе майбутнє.
Домашнє завдання:
-Опрацюйте
теоретичний матеріал у блозі.
-Виконайте письмове
завдання : Яка тематика й жанрова палітра українського
реалізму?
Електронні версії підручників
Укр.літ 10 клас
УВАГА! РОБОТУ ВИКОНУЙТЕ У РОБОЧИХ ЗОШИТАХ.
Комментариев нет:
Отправить комментарий